Radio Archives St. Nicholas Home Page
Ukrainian click the arrow (play) English
20 Березня, 2011
Дорогі
радіо слухачі!
Друга
Неділя Великого Посту. У євангельському читанні чули ми про паралітика, який не
може рушитися, якому потрібно допомоги.
Кілько
надовкола нас можемо зауважити паралітиків чи на пів зпараліжованих. Одних на
тілі, других на душі. Одні не можуть ходити, другі не можуть бачити, треті не
може чути, інші ненавидять своїх братів чи сестер, ще інші шукають відплатитися
за кривди заподіяні, і спокою нема у їхніх серцях. Шукають за розв'язкою і не
знаходять, бо не можуть, бо не знають де і як шукати.
І ми може
до них належемо. І нам щось докучає, і ми не знаємо як шукати, щоб знайти, і
нам потрібно щоб нам хтось допоміг.
Паралітик з
ненішного євангелія не може собі сам зарадити. Але він має добрих приятилів.
Чотирйох з них беруть його разом з його постелею і несуть до Христа, який
перебував у одному домі навчаючи. Чули вони про нього, що він виліковує, і
подумали собі попросити його о поміч для їхнього хворого друга.
І ми, коли
бачимо інших, що терплять повинні бути для них добрими друзями, які допоможуть
їм, зроблять все можливе, щоб олекшити їхню ситуацію, привести їх до Христа.
Бути для них Христом.
Навіть,
коли зустрінимося з труднощами у тій допомозі, не повинні ми зневіритися,
подібно до приятилів розслабленого.
Багато людей було надовкола Христа, так що не можна було до нього
доступитися. Не один подумав би, що тут нема що робити, треба вернутися звідки
і прийшов, забути що колись була надія на оздоровлення. Але тоді дійсно усе
перепало би, обвинувачували би когось іншого за невдачу, а насправді ми самі
були би причиною.
Коли є
труднощі, то треба піднестися понад них, так би мовити вилізти на дах. Не
девитися неґативно на все що нас окружає, думаючи що усі проти нас, що нема
виходу, а радше у позитивному насвітленні постараймося достосуватися, змінити,
відкинути або в який інший спосіб зарадити, і наша впертість у доброму
розумінні буде винагороджена.
Хіба ж не
казали тим, що носили паралітика, що нічого не поможе, але вони не звертали на
це уваги. Вони лізуть на дах, роблять отвір в ньому і спускають з гори свого
приятеля саме перед ноги Ісуса.
Вони бажали
зустрітися з Христом, але це бажання не було з користолюбля, що б самим щось
одержати. Вони не сподівалися нічого для себе, а радше це був чистий альтруїзм.
Журба за ближнього. Христоподібне життя.
Господь не питається паралітика яка його віра.
На основі віри 4-х приятилів він уділює оздоровлення. І то цілковите. На душі й
на тілі. "Прощаються тобі твої гріхи" каже Христос перед тим заки
скаже: "Устань, візьми свою постіль і йди до свого дому". Отими
словами Він показує що є повязання між душевною хворобою і тілесною, та що
потрібно насамперед оздоровити душу а потім тіло. Властиво, коли душа здорова
то на хвороби тіла зовсім не звертається уваги.
Дорогі в
Христі! Усі ми маємо якісь труднощі у свойому житті. Усі ми до певної міри
спараліжованими. Нам усім щось докучає, хотіли би позбутися клопотів,
визволитися з під тягару, стати вільними. Господь нам у таких тяжких хвилинах
посилає допомогу. Треба тільки її побачити, зрозуміти, що від нас вимагається і
одержавши силу прийняти зцілення. Можливо воно не буде таким, якого ми хотіли
б, але воно буде згідне з волею Господньою. І ми маємо своїх приятилів, тих які
несуть нас до Христа. Будьмо їм вдячними і постараймося відплатити добром за
їхнє добро. Зі свого боку ми також повині старатися інших приводити до Господа
і знаходити спосіб, як до Нього добратися, щоб допомогти потребуючим. Немов по
духовній драбені і ми ідім до гори, до Христа, і провадьмо інших до Нього, і
спускаймо їх перед Нього, щоб Він змилосердився і підкріпив їх на дусі і уділив
їм потрібне їм оздоровлення.
Під час
посту ми стараємося бачити свої недомагання, усувати перепони, ставати чим
більш святими, наслідувати Христа як найкраще, давати добрий приклад для інших,
бути для них провідниками, дорадниками, вчитилями і рівно ж від них вчитися і
так разом іти за Господом. Подумаймо на якому щаблі досконалости ми якраз
находимося і що нам слід зробити, щоб вище піднестися.
Коли
книжники чули, що Христос сказав: "Сину, відпускаються тобі твої гріхи”,
почали шептати поміж собою засуджуючи Христа кажучи „хто може відпускати гріхи,
хіба одинокий Бог”. Очевидно вони були праві. Ніхто крім Бога не може
відпускати гріхи, але вони не знали, ким насправді був цей Ісус, що він Сином
Божим, другою Божою особою, і що Він може відпускати людські прогрішення.
Як часто і
ми готові засудити інших, бо не розуміємо їх, або хочемо підсміхнутися з них,
щоб інші указували на них пальцем, а все на це щоб себе оправдати, підвищити
себе в чужих очах, щоб про нас усі гарно говорили, а інших замазували болотом.
Постараймося,
дорогі в Христі, на початку Великого
Посту зрозуміти наші хвороби, щоб просити Спасителя про оздоровлення на душі, а
про оздоровлення на тілі Він сам подбає згідно з його святою волею.
Скажім
разом зі Св. Єфримом Сирином:
"Господи
і Владико життя мого, духа лінивства, недбалости, властолюб'я і пустослов'я
віджини від мене.
Духа
чистоти, покори, терпеливости і любови дай мені слузі твоєму.
Так,
Господи царю, дай мені бачити провини мої, і не осуджувати брата мого ні сестри
моєї, бо ти благословен єси на віки вічні. Амінь!"
+ С.І.Х!
Слава на віки!
Отим скінчили ми
сьогоднішну радіо передачу в українській мові. Слухайте нас кожної неділі о
другій годині на радіо стації WJJL
1440 AM. Які небудь питання, коментарі або поради скируйте до Церкви Св. Миколая
в Боффало.
Наш адрес: 308
Фільмор вулиця, Боффало, НЙ, 14206, а наш телєфон є 716-852-7566.
На Радіо передачу
зложила:
$50.00 дол. пані
Стефанія Хом’як в пам. Св. Пам. Оксани Бережницької. Вічная Пам’ять покійній
Оксані.
Сердечна подяка. Нехай
Господь щедро поблагословить.
А тепер перейдемо
до нашої англомовної частини.
You are listening to the “Good Samaritan” Ukrainian Radio
Program, under the patronage of the Buffalo Ukrainian Catholic Deanery. Our
intention is to bring the word of God to all of you, who are unable to attend
church on Sundays. Please say a prayer for the success of this project!
Dear Brothers and Sisters in Christ!
Today is the
second Sunday of Lent. We have before us
one of the great stories in the Bible about service and community involving a
paralyzed man and the friends who brought him to Jesus. We have no idea
of the nature of this man's paralysis, nor the extent to which it impaired his
communication and mobility, but what we do know is that this man had four very
special friends who stuck by him through it all. These four men did more for him that anyone
else in his life, because they brought him to Jesus, because they brought him
one step closer to Christ. These men heard that Jesus was coming to visit
When I was
growing up, I played softball for more than 11 years, and from playing that
sport, I learned a great deal about teamwork and encouragement. The game is about more than just one person,
each player cheers on the others and supports one another, because it is only
as a team that we accomplish great things.
I was a better than average player, my coach tended to make me the
‘clean up’ hitter, because I could decide just where the opposing team had the
greatest weakness in their outfield, and I would inevitably hit the ball in
that direction in order to bring everyone home.
But I would be lying if I said that my skills were just my own, instead
I had a very special person behind the scenes, teaching me how to become an
excellent player, showing me the best ways to throw and catch the softball, and
how to control exactly where to hit the ball.
That person was my dad. He
practiced with me every single day, even after he worked his usual 9 hour
weekdays, he would come home, have dinner, and still take me down the street to
the baseball diamond to teach me everything that he knew about the game. My dad was a fantastic baseball player; he
played for
While the Lord healed many thousands of people, we do not have
many personal accounts recorded in the Gospels.
So there must be something important about the way this paralytic man
was healed for Holy Scripture to make note of it. The importance behind today’s Gospel reading
is that God calls each of us to be like these men in today's Gospel; God calls
each of us to be disciples for one another, to be there to help one another and
lend a hand to those who are in need.
And during this time of Lent, we need to be aware of what God expects
from us, as well as how we should care for the needs of others – whether they
are our family, friends, or someone we have yet to meet. Having the knowledge of Christ in our hearts
and sharing that knowledge with one another is also part of our journey through
Lent. The Gospel makes it clear that
upon seeing the faith of his friends, Jesus says to the paralyzed man, "Son, your sins are forgiven" (Mark
2:5). Here, we witness Christ's ability to forgive sin. We see the
faith of the paralytic's friends, the compassion of Jesus, and a call to
obedience in the Word of God. Only Jesus can escort us out of sin by
leading us through the forgiveness that only He can give. The man came because
his friends had knowledge in Christ, and they brought him to be healed. But the importance of the Gospel does not end
here. We also need to realize that
Christ gave this paralyzed man something more important than healing; he gave
him the forgiveness he needed in order to be healed – in order to become whole
again.
Some teachers of the law were sitting there, observing Jesus and
thinking to themselves: ‘Why does Jesus talk like that? He is
blasphemous! Who can forgive sins but God alone?’ There were some
in the audience who did not appreciate Jesus' loving words of forgiveness. They did not see Jesus as the Son of God who
had come to remove sin, but as a rival who would rob them of the honor and
respect they were used to as teachers of the law. They thought they were
the only ones who could direct people away from sin, by pointing out obedience
to the law. So Jesus revealed his power to forgive sins by healing the
paralytic: “Which is easier, to say to
the paralytic, ‘Your sins are forgiven;’ or to say, ‘Arise, and take up your
mat and walk?’ But in order that you may know that the Son of Man has
authority on earth to forgive sins,' He said to the paralytic, 'I say to you,
rise, take up your mat and go home'" (Mark 2: 8-11). Jesus
saved the paralytic man – he healed him completely.
During WWI there was a story of two friends, who were
inseparable. They had enlisted together, trained together, were shipped
overseas together and fought side-by-side in the trenches. During an
attack, one of the men was critically wounded in a field, filled with barbed
wire obstacles. He was unable to crawl back to his foxhole. The entire
area was under enemy crossfire, and it was suicidal to try to reach him. Yet
his friend decided to do just that. The lieutenant told him, "It's
too late. You can't do him any good, and you'll only get yourself
killed." But the man went anyway. He returned a few minutes
later, carrying his friend. But he himself had been wounded. The
lieutenant was both angry and deeply moved. "I told you it wouldn't
be worth it," he said. "Your friend is dead, and you are
wounded." "It was worth it, though, sir," the soldier
said. "How do you mean, 'worth it'?" responded the
lieutenant. "Your friend is dead!" "Yes sir,"
the private answered. "But when I got to him, he was still alive,
and I had the chance to hear him say, 'Buddy, I knew you'd come for
me.'" Many times in life, whether a thing is worth doing or not,
really depends on how you look at it. Faith enables each of us to take up
all of our courage, and do something that our heart tells us to do; something
that is both kind and compassionate, something that is divinely inspired.
True friendship extends a helping hand to lighten a load, without expecting any
other reward than the privilege of doing so. The late Leo Buscaglia that
effervescent educator, speaker, author, and lover of life, used to tell his
university students that there is a world out there dying to be loved! He
challenged his students to love and often told them that serving others is the
way they can find such things as happiness and joy in God.
How
many times have we been willing to really help someone in need – to really make
a difference? Scripture tells us that:
"In all things God works for the
good of those who love Him, who have been called according to His purpose"
(Romans
A-me-N
You
have been listening to the Good Samaritan, Ukrainian Radio Program. If you have
any questions, commentaries, or suggestions, please contact us at St. Nicholas
Ukrainian Catholic Church, located at
We
received the following donation:
A
$50.00 donation from Stefania Chomiak in memory of Oksana Bereznyckyj. May God
grant her Eternal rest – Vichnaya Pam’yat!
Thank you for your generosity and may the good Lord bless you a hundredfold.
Please
join us again next Sunday at
(пісня)