Radio Archives St. Nicholas Home Page
Ukrainian click the arrow (play) English
10 Квітня, 2011
Дорогі
радіо слухачі!
Сьогодні 5
неділя Великого посту. Євангеліє від Марка розповідає нам про оту подію, коли
то двох братів Яків та Іван приступають до Христа з просьбою, щоб у його
царстві могли вони сидіти один по правиці а другий по лівиці. У євангелії від
Матея згадується подібне, тільки що там їхня Мати Соломія сама приступає до
Христа по вище згаданій причині. Очевидно, батьки завжди журяться своїми
дітьми, стараються вивисти їх в люди, щоби їм краще жилося, а при тому нераз не
звертаючи уваги на інших. Можемо собі увити ракцію інших апостолів. Вони
нарікають на Івана і Якова, називають їх самолюбами, що думають тільки про
себе. Безперечно, вони самі мали подібні думки, не розуміючи Христового
завдання тут на землі. Вони мріяли про визволення від Римлян і зовсім не
звертали уваги на Христа який аж три рази навістив їм про свою смерть, але
також згадав і про воскресіння. Апостоли не журилися, що станиться з Христом,
не думали, що то означає, що Він воскресне з мертвих, а радше журилися що з
ними буде, дбали тільки про своєю карієрою.
Добре є
бажати великого, до того ми усі покликані, але при тому важним є щоб все
діялося по справедливості, щоб інших не скривдити. Не завидувати їм коли їм
краще поводится, і не старатися очорнити їх, щоб себе підвищити.
Дуже часто
ми стаємо заздрісними долею, щастям або маєтком інших людей. Хотіли б бути
подібними до них, або ще й кращими, хотіли б мати, що інші мають, або може ще й
більше.
"Коли
б я був багатий, як мій сусід, ото б мені добре жилося. Я був би
щасливий", згадував часто один заздрісний чоловік у своїх молитвах.
Легенда далі розповідає, що ангел приступає до нього і каже йому: "Небо
почуло твої молитви, і післано мене сповнити твої бажання, але тільки під одною
умовою. Врадований чоловік потер собі руки з радости, подякував сердечно і з
цікавістю запитав: "А яка це умова?" Ангел йому тоді пояснив:
"Кожного разу, як ти щось здобудеш, твоєму сусідов дасться подвійно
більше. Руки чоловікові охляли, він глибоко зітхнув, покрутив головою і сумно
промовив: "Краще хай такого не буде, не хочу нічого, бо це насправді не
варта. Нема причини щоб мій сусід на мій рахунок збагачувався і мав ще більше
від мене."
Незалежно
кілько маємо, ми завжди хотіли б більше, І тяжко нам погодитися з думкою, що
інші нас у чому небудь перевищують. У нас бракує скромности. Ми звикли вину за
наші неуспіхи перекидати на інших, хоча у більшості ми самі при тому завинили.
Не одну справу можна б легко полагодити, коли навчилиб ся ми більше слухати а
менче говорити, більши вчитися від інших, замість старатися по всяку ціну їх
навчати накидаючи свою думку, більше приглядатися як інші роблять, щоб могти
зробити краще, а не робити по своєму, а потім завважувати, що інші мали кращі
ідеї.
Заздрість
поволи забиває людину. Ми стараємося по всяку ціну переконати інших, щоб вони
про нас говорили добре, щоб нас хвалили, навіть як ми за це собі не заслужили.
Нераз стараємося інших очорнювати, щоб себе ставити вище, і так поволи
забуваємо про любов до ближніх, тішимося їхніми нещастями і поволи відходимо
від дороги справедливости.
Просім
Господа, щоб дав нам більше лагідности і скромноси, а забрав від нас заздрість
і себелюбля, і бажання панувати над іншими.
Коли ми
готові завидувати іншим, подумаємо, як ми насправді їх знаємо. Можливо вони
мають труднощі яких ми несвідомі, тяжкі хрести, яких одначи вони носять без
нарікання.
Одного разу
нарікала якась жінка перед Господом: "Іншим все добре поводиться, у у мене
завжди якісь хрести на моїй дорозі, наплечник моїх страждань затяжкий." І
Господь їй сказав: "Вебирай наплечник який хочиш, тих осіб що їх добре
знаєш." І зраділа жінка і сказала: "Ось вебираю наплечник моєї
сусідки. Вона завжди усміхнена, у неї мабуть все впорятку." Але попробувавши
його здевувалася, бо він був набагато тяжчий. "Чому так, Господи?" –
запитала жінка і одержала відповідь, бо вона має багато більше від тебе
переносити. У неї клопоти в родині, клопоти зі здоровям..." "Але вона
завжди виглядає веселою!" " А то тому", сказав Господь, "бо
вона пренимає все як випробування, і я даю її сили переносити різьні
труднощі..." І сказала жінка: "Дякую тобі Господи, що показав мені
дорогу якою маю іти. Поможи і мені переносити мої труднощі і не
заломатися."
Дорогі в
Хресті! Може також статися, що інші нам у чомусь завидують. Може нашому доброму
родинному життю, може нашим талантам, нераз не використаним, може нашому
здоров’ю.
Одного
разу, розповідются, директоре банку переходить коло огородника і собі думає:
"Так би хотілося бути у природі, не сидіти цілий час за бюрком, у
задимлені кімнаті, повними грудьми дихати свіжим повітрям, бути здоровим, так
як отой огородник." У той сам час огородник має свої думки: " Коли б
так був я на місті цього директора банку. Був би багатий, щасливий, міг би
купити собі, що душа забажає, сидів би за своїм бюрком у просторій
кімнаті."
Як це
правдиве. Чого нам бракує ми тогого бажаємо, а в той сам час не вміємо
доцінювати цього, що нам Госодь дав, чим постійно втішаємося.
Постараймося використати це чим Господь нас обдарував, постараймося іншим допомогти використаи їхні талалнти, і тішмося їхніми успіхами. Якщо заздрість зайде у наше серце, молімся. Молімся за себе, щоб престати бути заздрісними, молімся за тих, що є причиною нашої заздрости, щоб вони мали ще більші успіхи і не журімся, що це можливо могло б нам пошкодити. Кожний і кожна з нас має сповнити своє завдання у житті. На це Господь нас покликав і дав нам можливостізєднатися колись з ним і бути по його правиці.
+ С.І.Х!
Слава на віки!
Отим скінчили ми
сьогоднішну радіо передачу в українській мові. Слухайте нас кожної неділі о
другій годині на радіо стації WJJL
1440 AM. Які небудь питання, коментарі або поради скируйте до Церкви Св. Миколая
в Боффало.
Наш адрес: 308
Фільмор вулиця, Боффало, НЙ, 14206, а наш телєфон є 716-852-7566.
На Радіо передачу
зложили:
$25.00 дол. Пані
Оксана Салдит у пам’ять Св. Пам. Михайла Ортинського. Вічная Пам’ять покійному
Михайлові!
Сердечна подяка.
Нехай Господь щедро поблагословить.
А тепер перейдемо
до нашої англомовної частини.
You are listening to the “Good Samaritan” Ukrainian Radio
Program, under the patronage of the Buffalo Ukrainian Catholic Deanery. Our
intention is to bring the word of God to all of you, who are unable to attend
church on Sundays. Please say a prayer for the success of this project!
Dear Brothers
and Sisters in Christ!
Today is the
fifth Sunday of our Lenten Journey and in today's Gospel reading, we hear the
account of Jesus on the road to
A man asked God how long a million years was to Him. God replied, "It is
just like a single second of your time, my child." The man then
asked, "What about a million dollars?" The Lord replied, "To Me,
it is just like a single penny." The man gathered himself up and said,
"Well, Lord, could I have one of your pennies?" God said,
"Certainly, my child… just a second." The Gospel continues with
a request from the Sons of Zebedee. James
and John do not ask Jesus for a millions dollars, but they do make a
significant request: "Teacher, we
want you to do for us whatever we ask of you." And Jesus said to them,
"What do you want me to do for you?"
And they said, "Grant us to sit, one
at your right hand and one at your left, in your glory." (Mark
Jesus would have to go through great suffering. His position would cause Him to
have to pay a great price. James and John wanted to be part of Christ’s glory,
but were they willing to pay the same price?
Had they really thought through the implications of their request in
terms of the personal cost? Without much
thought, they replied, "We are able
to drink of the cup." But they
had no idea as to the extent of suffering which the Lord was referring
to. Jesus, of course, is referring to the Cross. It is a cup given to Him by His Father, which
He must drink. You recall, in the
"Verily I say unto you, in as much as you have done it unto one of the least of my brethren, you have done it unto me" (Matthew 25:40). They all lived in a rural area and they were experiencing one of the worst winters they had had in years. When Katherine answered the phone, Mary told her that they should visit their neighbor. She suspected that all was not well. She had not seen their neighbor Sabina in weeks. She did not run into the children at the playground, and the house looked too quiet. Something inside of Mary kept urging her to check on Sabina. It was very cold out and the snow drifts were deep, but Mary and Katherine put on their boots and winter coats and trudged down the long driveway to visit their neighbor. Mary was right to be concerned, Sabina was sick. She was in bed and her three pre-school children were sitting around listlessly. The dishes and laundry hadn't been looked after for weeks. They didn't know if the children had even been fed. They had no idea how to contact her husband - but they knew she was in a serious depression. Mary and Katherine fed the children, washed the dishes and did the laundry. When they did not know what to do – they simply went on to the next chore. Hours later, after much tending to their neighbor and her children, they walked home. But Mary and Katherine agreed that Sabina needed professional help, so they made some phone calls that night. The next day, a social worker came to see Sabina. A week later, Sabina told Katherine and Mary that she would be going to a hospital for treatment. They told her they would care for the children and look after them while she was recovering. Katherine took care of the 12 month-old Thomas and Mary took the three year-old son Martin and the five year old daughter Marlene. For three weeks they did not hear from Sabina. The children adapted quickly and blossomed in the stable, happy homes where they were loved and cared for. Soon after that, Sabina’s husband came to see them and thanked Mary and Katherine for all that they had done. Sabina’s husband was in the military and stationed away from home. He had no idea that his wife was battling depression with him being gone so long, but he promised Mary and Katherine that things would be different. When Sabina was able, she returned home to her husband and children and adjusted very well after her treatment. She just needed a helping hand to get back on her feet again. There is much to be learned from Mary and Katherine’s example of being a neighbor to someone in need – about serving others who need our help the most. When God impresses on us to help someone in need – do we listen? When I think of the people we pass on the street, the people in our own neighborhood or even within our Church community – What if Christ was one of them? Would He be perceptible to us? Would we stop and listen to Him? Much of what we miss out on is a result of our inability to make personal sacrifices. Christ lives in each of us, the wealthy and the poor, the young and the old, every culture and every walk of life. What if we miss out on Christ, because we fail to hear him or see him in the people who need us the most? Perhaps God has put someone on our path with a similar need. Have we been there for them? Have we served them and listened to the call of God in our own lives?
The Gospels
teach us that Jesus came as a servant of His Father, and not as one to be
served. He behaved among His disciples, not as one who is sitting at a
table, but as one who provided for them. Christ took upon Himself the
condition of servant so as to deliver mankind from our servitude to sin.
The goodness of Christ appeared greater and more godlike, and true to the image
of the Father, when He abased Himself and became obedient to His death on the
Cross. This is what Christ chose to do; to accept the condition of servant
in order to redeem the world. Jesus further goes on to give us the key -
what it is that makes for true greatness: "Whoever would be great among you must be your servant; and whoever
would be first among you must be slave to all." (Matt
A-me-N
You
have been listening to the Good Samaritan, Ukrainian Radio Program. If you have
any questions, commentaries, or suggestions, please contact us at St. Nicholas
Ukrainian Catholic Church, located at
We
received the following donation:
A
$25.00 donation from Oksana Saldyt in memory of Michael Ortynsky, who recently
fell asleep in the Lord. May God grant Michael Eternal rest. Vichnaya Pam’yat!
Thank you for your generosity and may the good Lord bless you a hundredfold.
Please
join us again next Sunday at
(пісня)