Radio Archives   St. Nicholas Home Page

Ukrainian     click the arrow (play)      English

Христос Воскрес

8 Травня, 2011

Дорогі радіо слухачі!

Находимося у Великодньому часі. Христос воскрес третого дня так як і передсказав. Уже два тиждні Він повчає своїх учнів, і робитиме це через 40 днів, аж до свого Вознесіння на небо.

Літургічно сьогоднi Св. Церква подає нам до розважування жінок мироносець. Ці жінки постійно ходили за Христом, слухали Його науку і надіялися на кращу долю свого народу. Хоча до визволення від Римлян не дійшло, бо Христа розіпяли і він помер на хресті, все ж таки жінки не зневірилися. Вони були сильно прив'язані до Господа, бо Він говорив так як ніхто інший перед Ним не говорив, бо Він мав Слова Життя Вічного.

І йдуть мироносиці, згідно з нинішним євангелієм, щоб помазати тіло Христове, бо не було на це часу перед похороном. Щойно по дорозі вони зачинають сумніватися, чи зможуть виконати своє завдання. Камінь, що його Йосиф з Ариматеї привалив на вхід до гробу був затяжкий, щоб вони самі могли його посунути. Труднощі очевидно не малі, все ж таки вони йдуть дальше, не звертаючи уваги на перешкоди, і показується, що насправді перешкод не було, бо камінь був відвалений.

У нашому житті, також, нераз приходять різьні перешкоди, яких ми мусимо старатися перебороти. Часами це не піде легко, часами, без Божої помочі властиво буде неможливо. Коли нам тяжко, пам'ятаймо, що Христос може нам допомогти. Той, що народився задля нас, що нас навчав, що помер задля нас і що воскрес, може нам у кожній ситуації допомогти. І то не тільки що може, але і хоче допомогти, а це і є найважнішим, бо коли Він з нами то хто може бути проти нас. Просім Господа, щоб завжди був блисько нас, щоб Він ніколи від нас не віддалявся, та щоб нам завжди допомагав у наших тяжких хвилинах. Усі бо ми терпимо, але багато залежить від наставлення до терпіння. Можемо терпіти разом з Господом або без Нього. Терпіння з Господом буде нас освячувати і приведе до перемоги, а терпіння без Нього поведе нас у розпач, і ми зібємося з  правельного шляху.

Дорогі в Христі! Жінки з нинішного євангелія так були перестрашені появою ангела, що навіть не виконують отого, що їм було заповіджено, тобто іти і сказати Христовим учням, що Христос Воскрес. Пізніше вони переборять страх, і таким чином стануть першими проповідниками Слова Божого. За їхнім прикладом і ми повинні постійно проповідувати того, що з любови до нас пішов на хрест, і помер та по трйох днях славно своєю власною силою воскрес із мертвих, і нас кличе до себе. Усі ті, що нас бачать, що ми з ними зустрічаємося, на кого ми маємо можливість впливу мусять дійсно відчути, що ми ідемо за нашим Учителем. Ми мусимо постійно бути добрим прикладом, бо саме хрещення не вистарчаюче. Спасіння одержемо через Божу ласку яка зійде на нас на основі нашого богувгодного життя, на основі нашого відношення до Бога і до нашого ближнього; Кожний і кожна з нас, на тому місці, що нам Господь його доділив: чи то в родині, чи в громаді, чи в школі чи в праці – на кожному кроці нашого життя, для всіх повинні ми стати справжніми апостолами.

Подумаймо сьогодні, кілько ми своїм життям подібні до отих жінок мироносиць. Кілько ми, по першому, показуємо любови своїм ближнім, так як жінки показували Христові, та й хотіли ще й по Його смерті показати, а по другому, що Господь від нас хоче у нашому житті, і розваживши над тим, постараймося провадити своїм життям завжди так, щоб воно було на добро нашим ближнім а тим самим буде і нам спасіння.

Сьогодні День Матері. З тієї нагоди бажаємо багато ласк від Господа, усім Вам, дорогі мами, що у любові і зі страхом Божим виховувавли і виховуєте своїх дітей. Нехай Господь благословить вас щедро, а ми знаємо, що через Вас ми усі одержимо благословення.

Хай кожний і кожна з нас сьогодні пригадає свою власну маму. Якщо маємо щастя, що вона ще між нами, постараймося бути їй слухняними, допоможім кілько можемо, а якщо вона відійшла у вічність, помолімся за неї, і стараймося іти за її вказівками, памятаючи, що вона і дальше молиться за нас перед лицем Всевишного.

Многая Літа усім мамам з нагоди Дня Матері! Христос Воскрес!

- Христос Воскрес -

Розважмо тепер, дорогі в Христі,  коротко про нашу небесну матір, Пречисту Діву Марію, щоб від неї набрати сили до виконування своїх щоденних обов'язків.

Життя матері складається з отої, малої щоденної, здавалобся незначної непомітної праці, праці за яку ніхто не похвалить, ані не скаже дякую, але праці без якої родина не може втриматися, без якої нема доброго виховання молодшого покоління, без якої не було б поступу в перід. Марія була звичайною жінкою, зі всіма родинними і суспільними обов'язками. Переносила вона і терпіння і біль і журбу і самотність і нестачу і насмішки. Вона була обтяжена щоденними клопотами, так як і ми, і тому вона нас добре розуміє.

Марія, яка була тілесною матірю Ісуса Христа, стала духовною матірю усіх нас. Згодилася бути нашою матірю тоді, коли зачала у своїм лоні Спасителя Світу. Сам Христос підтвердив це на хресті коли сказав Іванові: "Ось мати твоя" а нас дав під її опіку сказавши до неї: "Ось син твій." Іван прийняв її до себе не як немічну, без опіки жінку, але як ту, що буде опікуватися усіма які потребують її допомоги. І вона це виконує. Отже не вона потребувала Івана, але Іван, який представляе ціле людство, потребував і потребує Її.

Усі му шукаємо прекладів до наслідування, а таким прикладом у кожній хвилині є Божа Мати, якій немає рівної між мешканцями неба і землі.

Вона є нашою провідницею у дорозі до досконалости. Вона є прикладом як жити чесним життям тут на землі, щоб могти дійти до вічного життя з Господом у небі.

Марія була доброю обручницею і як така вона є найкращим прикладом для всіх подруг.

Вона нам указує на любов, яка повинна панувати у подружжю, як між подругами, так і між батьками а дітьми.

Оскільки ми хочемо вибрати Богородицю за нашу покровительку, то мусимо, ідучи за її Сином, якнайкраще її наслідувати. Вона нам у тому радо допоможе.

Коли ми станемо Христом для інших, то Марія напевно стане нашою мамою.

Коли ми відкинемо Христа в наших ближніх, не зможемо сподіватися покровительства Причистої. Вона радше буде заступатися за тих котрих ми скривдили, котрих ображаємо, з котрих сміємося, котрих ненавидимо.

Просім Причисту, щоб вона постійно була нашою мамою, а ми її добрими дітьми.

+ Х Р И С Т О С   В О С К Р Е С !   В О І С Т И Н У   В О С К Р Е С !

(пісня)

Dear Brothers and Sisters in Christ!

Xrystos Voskres - Christ is Risen - is the witness of the Church to the world. The discovery of the empty tomb by the Myrrh-bearing Women was the first sign of the Resurrection. These women were present when Jesus was crucified.  They were present when Joseph of Arimathea placed His lifeless body in the grave. They watched the large stone roll over the mouth of the tomb in which Jesus was buried.  And on Easter morning, these women were on their way to perform their last work of love for Jesus.  They brought spices to anoint his body as was custom.  As they approached the grave, though, it occurred to them that the large stone would have to be rolled back if they wanted to enter the tomb.  While they were discussing this, they came to the grave and saw the stone had already been moved. They entered the tomb and found an Angel seated there. They were afraid, but the Angel said to them, "Do not be frightened. I know you are looking for Jesus the Crucified, but He is not here. He has been raised, exactly as He promised. Come and see the place where He was laid. Then go quickly and tell His Disciples" (Mathew 28:5-6).

Our Church remembers these holy women on the second Sunday after Easter. The Icon of the Myrrh-bearing Women witnesses the Resurrection of Christ as it follows the Gospel accounts.  The cave represents the burial place, originally belonging to Joseph of Arimathea.  Now, there only remains the empty sepulcher and linen cloth.  The faithful women stand by it as the Angel of the Lord reveals to them the good news.  The Resurrection serves as a living reminder of our Lord’s genuine love and tangible presence in our lives at all times.  The message of the myrrh-bearing women touches us deeply, because we know from their account that Christ is no longer in the tomb, but alive and with us.  There is a theme throughout the story of the myrrh-bearing women of their continuing enlightenment, just like it was for Thomas and for Peter, and for the other Apostles who doubted the promises of Christ.  We see how the resurrection is applied in our own life, here and now.  God has the ability to make us whole, to free us of our sins and our passions, and to help us overcome our difficulties which keep us distant from Him.  We have this ability, through the Resurrection.  And all the examples of people that partially believed, even the great Apostles, who were at times disbelievers, at times even cowards, these men who were at odds with each other and vied amongst themselves for who would be greatest - even them - the Lord purified, and brought them to a great wholeness.  If God did this throughout the examples we read in Scripture, then God can certainly do this with us. 

Jesus touched the blind and gave them sight. He moved the minds and hearts of sinners and made them whole. He offered hope to the hopeless. He healed the sick, and He raises the dead into new life.  St. Luke’s Gospel account of the Resurrections says: “Why seek you the living among the dead” (Luke 24:5).  The Angel told the Myrrh-bearing women to tell Peter and the other Disciples to go into Galilee – “There you shall see Him as He said unto you.”  What is the significance of this meeting in Galilee, which is mentioned several times in the Gospels?  It was in Galilee that most of the Apostles had their first, their unforgettable, meeting with their Master.  It is there they first heard Jesus and followed him.  Now that their faith had been subjected to the harshest test – it would be good for them to be plunged once again into the Galilean atmosphere and to find Jesus there once more, and to renew their faithfulness to God.  But our risen Lord seeks to meet us, too, wherever we may be.  He walks in front of us; if we follow Him, each step will become easier for us, and a moment will come when, if not with the eyes of the body, at least with the eyes of the soul, we will attain an unshakable certainty of God’s presence and love for each of us, and: ‘There shall we see Him’.

A young soldier found himself in a terrible battle.  The enemy was soundly defeating this young man's army.  He and his comrades found themselves hastily retreating from the battlefield in defeat, running away in fear for their very lives.  The enemy gave chase.  This young man ran hard and fast, full of fear and desperation, and he soon found himself cut off from his comrades in arms.  He eventually came upon a rocky ledge containing a cave.  Knowing the enemy was close behind, and that he was exhausted from the chase, he chose to hide there and pray.  After he crawled in, he fell to his face in the darkness, desperately crying to God to save him and protect him from his enemies.  He also promised that if God saved him, he would serve Him for the remainder of his days.  When he looked up from his despairing plea for help, he saw a spider beginning to weave its web at the entrance to the cave.  As he watched the delicate threads being slowly drawn across the mouth of the cave, the young soldier pondered its irony.  He thought, 'I asked God for protection and deliverance, and He sent me a spider instead.  How could a spider possibly save me now?'  He was fearful; knowing the enemy would soon discover his hiding place and kill him.  Soon he heard the sound of his enemies, scouring the area looking for those in hiding.  One soldier with a gun slowly walked up to the entrance of the cave.  The young man crouched in the darkness; he felt his heart pounding wildly out of control.  As the enemy cautiously moved forward to enter the cave, he came upon the spider's web, which by now was completely strung across the entrance.  He backed away and called out to a comrade, "There can't be anyone in here.  They would have had to break this spider's web to enter the cave.  Let's move on."  Years later, this young man, who made good his promise to God by becoming a priest, wrote about that ordeal.  What he observed is meant to remind us that with God anything is possible.  He wrote: "Where God is, a spider's web is as a stone wall.  Where God is not, a stone wall is as a spider's web."

When the stone was rolled against the tomb, even the people who loved Jesus the most, thought that was the end of the story.  But the empty tomb reminds us that death no longer has the last word.  It is not the end for the infant who dies at a tender age or for the loved one whose life is ravaged by cancer or snuffed out by a fatal crash.  It is not the end for the young soldier killed on the battlefield in the prime of his youth.  It is not the end for any of us, because the stone has been removed.  In rolling back the stone, our Lord removed the biggest obstacle of all.  He won the final and complete victory over sin and death.  All of the stones, which stand in our way today, are minor compared to the one that Christ moved.  Through His incarnation, crucifixion, and resurrection, Jesus already removed the stone - the sins, the failures, and the weaknesses of our human nature - and he wants us to see that He is risen and very much alive in us.  The women in today’s Gospel were the first to enter the tomb where they heard the glorious words of the Angel and were amazed.  And upon receiving the good news, the women were full of joy and went to tell the other Disciples.  We too share in this joy, the Church rejoices in Christ’s glorification.  And today, along with the Myrrh-bearing women, we also celebrate another group of women among our own lives, amazing women who have demonstrated continual acts of unconditional love for their children and families – those devout women we refer to as ‘mother’. 

Today is Mother’s Day, and how apropos that on the same day we commemorate the holy women from scripture who were the first to announce the Resurrection of Christ to the world, we also celebrate the love of our mothers, perhaps the first women who brought us closer to Christ in our own lives.  A priest once told me that our Church depends on mothers, because we are the first ones to teach our children about Christ and his unconditional love for us.  We build our child’s relationship with God, and truthfully, that is an immense responsibility.  When I say prayers with my son every night, when we come to the Church every week, whenever he kisses the Cross, I rest assured in my heart that he is developing his own relationship with Christ.  Our children only know what we teach them, and their instruction requires our time, our patience, and our love.  I know that my own mother brought me to Church every week, instilled in me the values I learned through my catechism, and was the first person who showed me how to pray, along side my grandmother.  Generations of women continue to keep our Church alive by instilling our faith into the hearts of our youth.  Mothers may not be the myrrh-bearing women of the Bible, but they continue to glorify the Resurrection of Christ in how they lead their lives, and by how they choose to share reverent acts of love and devotion with their children. Our mothers are perhaps the most understandable and comforting creatures on earth and they deserve to be recognized and celebrated today.

Of all the roles I have played in my life, of all the relationships and commitments I have forged, being a mother is the greatest gift of all.  Being able to look into the precious eyes of my son, tracing his smile in my mind eye, feeling that bond of love connecting his heart to mine is nothing short of a blessing and God’s miracle.  Thanking God every day for the opportunity to raise my son in His love, under His protection, within His Church, and among His world – there is no greater joy!  I firmly believe that a mother is a curious mixture of patience and kindness, understanding and discipline, industriousness, purity and love.  A mother is the only creature on earth that can cry when she is happy, laugh when she is heartbroken, and work when she is feeling ill.  A mother has the God-given ability to be almost everywhere at once and she alone can somehow manage an enormous amount of living into an average day.  If you have such a mother, give thanks to God.  If you are such a mother, still give praise to God, for you are one of the most giving of God's creatures.  This Mother's Day, let us pause and pray for the beautiful women in our lives, the mothers whose tireless efforts have filled our days with countless moments of joy and genuine acts of love.  Our Beloved Mother, Mary, the Theotokos, remains our first living example of the perfect model of motherhood.  She led a life of genuine love for family and God.  And in recognition of her benevolence, we recognize the love of our own mothers, and pray that the unconditional love of our Lord and the sincere vigilance of our Blessed Mother be with them always.  Happy Mother's Day - Mnohaya Lita!

Xrystos Voskres – Voistynu Voskres!

(пісня)