Radio Archives   St. Nicholas Home Page

Ukrainian     click the arrow (play)      English

Христос Воскрес

15 Травня, 2011

Дорогі радіо слухачі!

У сьогоднішному євангельскому читанні чули ми про чоловіка який 38 років пролижав хворим, і яким здається ніхто не цікавився. Згідно з традицією була в Єрусалемі чудотворна купіль, що називалася Ветезда "Овеча купіль", і час до час Ангел Господній приходив і порушав воду, і хто перший зійшов би до тієї води, ставав би здоровим. Цей хворий чекав на порушення води, але поки він доповзав би, інші вже перед ним сходили, і так для нього не було можливості одержати оздоровлення. Все ж таки він терпиливо надіявся хоч і без надії. І приходить Христос, і питається його: "Чи хочеш бути здоровим?" Що за питання. Та він тільки цього одного бажав. І дивно якось виглядають нам слова розлабленого, який не відповідає на прямий Христовий запит, але зачинає нарікати кажучи: "Господи, я не маю нікого, хто б мене спустив у купіль, коли ота вода зрушиться: бо ось тільки я прийду, вже інший переді мною поринає."

"Немаю нікого." Страшне обвинувачення. Розслаблений чуєтся усіма залишений, ніхто ним не цікавится, ніхто не подасть руку допомоги, ніхто до нього теплого слова не проговорить. Як він нагадує нам старших, хворих, опущених, бездомних. Кілько з них мають своїх дітей, які одначе ними не цікавляться, кілько молодших приятилів, що про них забули, а колись з ними разом працювали, і в церкву, і на різні ззасідання ходили. Існує приповідка що одна мати може виховати понад десятеро дітей, але понад десятиро дірей не можуть заопікуватися як слід одною немічною мамою. Почасто шукаємо вигод і нам хвороба чи старість інших не по дорозі. Не маємо для них часу, і не думаємо про це кілько вони опікувалися нами, коли ми були маленькими або хворими або у якій небудь потребі.

У стихирах вечірні сьогоднішної неділі ми так читаємо: "Коли побачив тебе розслаблений, отой непохований померлий, кликнув: Помилуй мене, Господи, бо постіль стала мені гробом! І навіщо ж мені жити? Не потребую Овечої купелі, бо не маю нікого, хто б поклав мене в неї, коли заворушується вода." А інша стихира додає: " Змилувався спас та й каже до нього: Задля тебе я став людиною, заради тебе я воплотився, а ти кажеш – людини не маю. Візьми твою постіль і ходи!"

Ми також, до певної мірі розслабленеми. У нас різні фізичні хвороби, але ще може більші – душевні. Хвороба є не бачити потребу ближнього, не чути їхнього зойку, не прийти їм на допомогу, не сказати доброго слова потіхи чи поради. Хвороба є журитися тільки собою, допомагати тільки собі, обнімати тільки себе. Просім Господа, об приніс нам оздоровлення, шоб ми побачили і почули і зрозуміли. Щоб ми стали Христом для інших, подібно як інші, що нам допомагають у який небудь спосіб стали Христом для нас.

Дорогі в Христі! Сьогоді у нас, у Церкві Святого Миколая Було торжествене святе Причастя.  Першопричасники вперше прийняли до свого серця Тіло і Кров Господню під видом хліба і вина. Побажаймо їм щоб кожне наступне принемання Господа у Пресвятій Євхаристії було подібне до сьогоднішного. Їх Господь запросив на бенкет небесної трапези і вони відізвалися. Прийшли, прийняли Господа, і вельми утішилися радістю великою.

Ми також усі запрошені на небесний бенкет. Згідно з книгою приповідок (9,5) усі ми маємо нагоду прийти і їсти хліб і  пити вино, що нам приготовано, знаючи що цей хліб і це вино у таїнствений спосіб стали тілом і кровю Спастеля, який задля нас народився, задля нас проповідував і чуда творив, і на хрест дався розіп’яти, і задля нас воскрес із гробу.

Чи Божем запрошенням можна знехтувати? Ні! У ніякому разі! Ніколи і з ніяких причин! Господь не тягне нас на силу, але хоче, щоб ми з власної волі прийшли і гідно споживали. Вимога є отже щоб з’явитися. У противному інші прийдуть і засядуть до стола, а ми відійдемо шукаючи за матеріяльними добрами, за славаю, за карієрею, чи за чим небудь іншим, що остаточно відчужить нас від Господа.

У Івана 6,35 Христос так каже: “Я хліб життя. Хто приходить до Мене не голодуватиме, і хто в Мене вірує не матиме спраги ніколи.” (Ів. 6,35)

Що неділі і свята приходимо на Св. Літургію, яка є божественним бенкетом. Святе причастя це пожива на вічне життя. “Хто їсть моє тіло і п’є мою кров”, каже Господь, “той живе життям вічним і я воскрешу його в останній день."

У своїй книжці "Хваліте Господа" кир Інокентій Лотоцький так пише: "Божественна Літургія – це наш небесний скарб, наше сонце і наше серце, це життя християнської релігії. Ми щасливі, що можемо брати участь  у безкровній жертві Христа Спасителя, небесного Первосвященика, який що дня приносить себе "за всіх і за все."

При поганських і старозавітних жертвоприношенях були жертвенні гостини. Жертводавці споживали частину жертвенних плодів або частину м'яса тварин "посвячених Богові", переконані, що така пожива освячує грішну людину. Це була мрія! Ми маємо привілей приймати Ісуса Христа таїнственним спосоном під видами хліба і вина на життя вічне.

Бог нас так полюбив, що і свого Сина єдинородного віддав для нас. Велике питання стоїть перед нами - Що ми даємо для Нього? Що даємо для потребуючих, у яких постійно повинні бачити Христа?

+ Х Р И С Т О С   В О С К Р Е С !   В О І С Т И Н У   В О С К Р Е С !

(пісня)

Dear Brothers and Sisters in Christ!

Xrystos Voskres!  The first two Sundays after Easter Sunday gave us the mystery of the Resurrection to contemplate, from various aspects.  We saw the resurrection through the eyes of St. Thomas and the other disciples; we also saw the resurrection through the eyes of the myrrh-bearing women.  Today is the third Sunday of Pentecost, and it is dedicated to commemorating a miracle which, historically, belongs to the earthly days of Jesus’ ministry.  Today is the Sunday of the Paralytic, and this coming Wednesday falls exactly in the middle of the Pentecost season, the period between Easter and the Descent of the Holy Spirit.  Our Church celebrates this feast day of mid-Pentecost, which is based on the Gospel of St. John, where it is written: "When, however, the feast was already half over, Jesus went up into the Temple and began to teach" (John 7:14).  Jesus visited this paralytic man during the mid-feast.  There, He spoke of His divine mission and of miraculous water: "My teaching is not my own but Him who sent me.  If anyone thirsts, let him come to me and drink.  Whoever believes in me, as Scripture says, from within him there shall flow rivers of living water" (John 7:16, 37-39).  Jesus spoke this, however, of the Holy Spirit, whom those that believed in Him would receive.  The feast of mid-Pentecost aims to strengthen our faith in the risen Christ, to inspire us to observe the commandments of God, to predispose us for the feast of the Ascension of our Lord, and to prepare us even further for the coming of the Holy Spirit.  

This captivating story in the fifth chapter of the Gospel of St. John, beautifully illustrates what this scripture is saying.  Into a sea of desperate people, near the pool of Bethesda, Jesus came.  Today's Gospel refers to the miraculous healing of the paralytic, a man who had been ill for thirty-eight years and was instantly healed by Jesus.  We can learn many things from this Gospel account.  For 38 long years, this paralyzed man suffered beside the pool of Bethesda, trying to find a way to the water, but he had no one - no parent, no relative, no friend, who would help him.  We can also learn something about the "One" who can cure us; heal us, and what it is that God really cures.  Whether a person is withered, lame, blind, or whatever infirmity befalls them, it is small compared to the infirmity of the soul.  Jesus healed the paralytic in today's Gospel, not just of his physical infirmity, but also from the infirmity of his soul.  Christianity is to make one whole!  Baptism is for all men and women, not just for one.  When Christ asked the paralytic, "Do you want to be healed?" he said, "Lord, I have no one." And then he realizes in a very beautiful way that he was looking at the Savior who could heal him.  Jesus says, "Go and sin no more."  And so the power of God could be revealed to others, Jesus also said to the man, "Pick up your mat and walk."

Many Christians fail to do what Jesus did by the Pool of Bethesda; we fail to acknowledge the reality of people’s hurts. We avoid the subject because it makes us uncomfortable for any number of reasons. And yet, millions of people suffer from different bodily or spiritual diseases; and mankind cries out with a loud voice: ‘Lord, we have no one’.  But today’s Gospel offers hope by showing us quite clearly that we do have someone – a Savior who loves us and can heal us with His grace.  But why did Jesus heal this paralytic man?  Why out of all the people surrounding the pool that day did Jesus choose him?  Every other time in the New Testament Jesus healed people as a result of their coming to him: The blind man cried out, the leper begged, Jairus asked Jesus to heal his daughter; the centurion pled with Jesus to come and heal his servant.  Jesus always moved in response to people's faith and their desire for his healing touch.  But this paralytic man did nothing.  So why would Jesus heal this man who does not even ask for His help?  I believe that He did this to remind us that He is a God of mercy and grace!  Jesus showed compassion to both the grateful and ungrateful, and mercy to the deserving and the undeserving.  For thirty-eight long years this paralytic lay on his mat, beside the pool of Bethesda, and waited.  He was waiting for someone, anyone who would lend a helping hand.  And then Jesus came and asked him, "Do you want to be healed?"  Imagine how many people must have passed this man for 38 years, and here was Jesus who did what none of them would – he offered a helping hand, a way to be healed.

Most of our society today is in such a rush to go home from work, pick up kids from day care, keep the household chores up, make dinner for the family, and fall into bed exhausted at night. There does not seem to be much time to help others, because many people forget just how easy it can be to lend a helping hand. Even in biblical times, as we see in today’s Gospel reading, people do not like to get involved because they think it requires too much time and effort, but Jesus shows us just how easy it can be to lend a helping hand, to reach out to someone in need, to make a difference in another person’s life.  There are countless real-life stories of people who received help and went on to help others in many amazing ways.  I recently heard about a woman who was beaten by her father and sought refuge in a shelter. There, she received business attire and matching shoes to get the best job she had ever had in her life. She works hard, gets her own home and saves money. She is now the owner of a restaurant and helps pick up donations for the same women's shelter so that others can benefit from the same help she once received.  Many of us throw out clothing that we clean from our closets, but it would be just as easy to drop those clothes off at a donation box so people in need can have them.  Many churches provide donation bins for clothing, so people can drop off an item or two on their way to Sunday services.  I meant a young woman a few weeks ago, who lost her husband and was raising three children on her own. Just months ago, she did not have enough money to feed her family and she needed to find a job. The young mother went to a food pantry and applied for aid. She was able to secure groceries and food for her family, and volunteers at the pantry even helped her find a job. Now this young woman volunteers to package and sort goods for other families in need of food.  There are food pantries in every city that accept food donations daily. They pick up donations inside area grocery stores to supply the needy and we only need to drop an item or two into the food barrel to help.  On a much larger scale, consider what is happening to families throughout the Midwest that have lost everything to natural disasters.  The Red Cross is constantly accepting donations to accommodate so many in need.  When those tornadoes struck, lives were lost, homes and even communities were destroyed, and people were left homeless; trying to piece together what little they have left.  This is when neighbors who do not even know each other band together to help one another.  They sort through the rubble, make emergency repairs, and share sources of food with each other. The elderly are helped by complete strangers to a safe environment, and trips to receive emergency food and water are organized in a network of people who are all pulling together to make the best of a bad situation.  Many times a simple gesture of goodwill toward another human being who is in need of help will give them the courage to thrive. Most people who really appreciate the help they are given will give back to the community as soon as they can.  And when I read about the man in today’s Gospel, who for 38 years was abandoned and cast aside, until Jesus asked him if he wanted to be healed, I pray that had we been there – any one of us would have stopped to help him. 

Truthfully, there are people in need all around us.  Do we offer them the chance to be well?  Do we welcome them in our lives, into our circle of friends, in our Churches and among our communities?  What message has Christ given us in today Gospel reading?  Not only did Jesus not withhold Himself from anyone; He intentionally sought out the deserted, the helpless, the outcast, the poor, and the lame.  Christ died for your sins and He died for my sins; He died for the sins of all humanity.  Christ came to earth with a mission; He came to bring salvation to the world.  Sometimes, we lose sight of our own purpose here on earth, because unlike Christ, we are not born with an awareness of our mission. So we live by the example and teaching of Christ in order to find our purpose and meaning, and we are given the gift of the Holy Spirit to guide us in our daily actions.  No matter how many years we are given in this lifetime here on Earth, we can all be certain of one very important and amazing detail: Jesus loves us with a love that we cannot even begin to comprehend.  And this love of the Lord enables us to share his compassion and goodwill with one another.  This must be our faith, our conviction, and our message of reconciliation for the whole world – because Jesus is among His faithful, every day, still actively touching lives in amazing ways.  The Savior of the world is here, and He has come with the power and the glory of His Resurrection.  And when Jesus hears the cry, "Lord, I have no one," He should likewise hear our response, ‘Yes, Lord, they have me.’

Xrystos Voskres – Voistynu Voskres!

(пісня)