Radio Archives St. Nicholas Home Page
Ukrainian click the arrow (play) English
29 Травня,
2011
+ Христос Воскрес!
Дорогі радіо слухачі!
Сьогодні тзв. неділя сліпородженого. Мова
тут про чоловіка, який народився сліпим.
Не бачити світа, не розрізняти різьних
красок, не добачати схід сонця, не задивлятися на його захід, означає не
милуватися Божим даром зору, якого ми усі задармо одержали.
Сліпота вважалася страшною карою за гріхи,
і апостоли питаються Господа: "Хто насправді согрішив, що він сліпим родився.
Чи він сам, чи може батьки його?"
Очевидно, що нераз хвороба є наслідком
невідповідного життя, але не конче це карою за гріхи. Господь є милосердний і Він
прощає, бо не бажає смерти грішника, але щоб той навернувся і жив. І Вчитель
пояснює: "Ніхто не провинився, але він сліпим народився, щоб слава Божа на
ньому виявилася."
І оздоровляє його Господь. Робить слину з
болота і посилає його, щоб умився у Силоамській купелі. Тут потрібна була віра,
що він умившися зможе бачити. І умивається і бачить, і радіє.
Фарисеї і книжники, які перестрашилися, що
їхня популярність в народі, помаліє, взяли сліпородженого на допит. Той їм
пояснює, як все сталося, а вони пригадали собі, що це була субота і не випадає
нічого робити згідно зі законом. І замість прославляти Христа за добре вчинене
діло, вони Його вважають переступником закону.
По всяку ціну стараються діскредитувати
Христа. А може той чоловік насправді не був сліпим, а тільки таким
представився, щоб затуманити. І питаються його батьків, чи то правда, що він
сліпим родився? Діставши позитивну відповідь, вони знова звертаються до нього
самого, щоб його випробувати: "а що ти думаєш про цього, що відкрив твої
очі?" Він його назвав пророком.
І знова бажаючи зловити його на слові
питаються "Ну, як ти прозрів?"
Докучило це сліпородженому і він зачинає
розмовляти саркастичним тоном:
"Та що ж хочете ще почути? Може і ви бажаєте
бути Його учнями?"
"Ти є його учним," кажуть вони,
"а ми є Мойсиєві ученики.
Ми знаємо, що до Мойсея промовляв Бог, а
цього не знаємо звідкілля він?"
"То ж і дивно", каже
сліпороджений, "що ви не знаєте звідки Він, а Він мені відкрив очі.
Знаємо, що Бог не слухає грішників, а хто побожний і чинить Його Волю, того Він
слухає. Від віку нечувано, щоб хто відкрив очі сліпородженому. Якби Він не був
від Бога, не міг би був зробити нічого."
Побачили фарісеї, що не переможуть і
прогнали тоді його від себе сказавши: "Ти ввесь у гріхах родився і хочеш нас
навчати?"
Показується отже, що не вистарчає мати
здорові очі, щоб могти бачити. Можна бути духово сліпим, помимо того, що
посідаєм зір 20 через 20.
Ми усі до певної міри сліпі, і ми усі
бажаємо прозріння. Працюємо в тому напр'ямку. Вчимося, набераємо досвіду, щоб
темряву змінити на світло.
Що властиво є темрява - чорний кольор. Чи
це не брак світла - брак білого. Біле це мішанина усіх красок; у відповідних
пропорціях. Посідання світла, це наші добрі діла і наміри, це добре відношення
до інших не залежно як інші до нас ставляться, це принемання усього, що від
Господа приходить, уповання на Всевишнього - різьнокольоровий килим приємний
для ока; а посідання темряви це бачиння усього у неґативному, відкидання чого
небудь доброго, уповання на себе самих.
Владика Інокентій Лотоцький у проповіді на
нинішну неділю так висловлюється:
"Христове світло творить великі чуда.
Воно невіруючих робить віруючими і грішних перемінює на праведних. Читаємо в
діяннях апостолів, що Савло ненавидів Христа і його учнів, він переслідував їх
і видавав на смерть. В дорозі до Дамаску засяяло навкруг нього світло з неба.
Савло впав на землю і почув голос: „Савле, Савле, чого мене переслідуєш?” На
питання: „Хто Ти Господи”, Савло почув відповідь: „Я Ісус якого ти переслідуєш.”
Те світло Христове так просвітило душу
Савла, що він став Павлом, апостолом народів, ревним Христовим слугою. Він
впродовж цілого життя проповідував Христа, терпів за Нього і віддав своє життя
за вірність Господеві. Ось благословений овоч чудесного діяння Христового
світла."
Просім нашого Господа Ісуса Христа, щоб нам
відкрив наші очі, працюймо у тому напр’ямку, щоб ми, кожної хвилини нашого
життя, упивали в себе Христове світло, щоб це світло нас чим більше
просвітлювало, щоб ми його випромінювали на зовні, на всіх з якими по дорозі
життя стрічаємося, і в такий спосіб розганяли темряву.
Дорогі в Христі!
У четвер празник Вознесіння. Св. Тома з
Аквину так каже з нагоди цього дня:
"40 годин Христос був у гробі, як
доказ, що він справді помер, 40 днів залешився на землі на доказ, що він живе
новим життям. Якби Христос воскрес у самий день смерти, то дехто міг би мати
сумнів, чи він справді був мертвим. Якби він відійшов на небо відразу після
воскресіння, дехто міг би мати сумніви, чи він справді воскрес."
40 днів по Воскресінні, перед тим заки
вознісся на небо до свого небесного Батька, Христос навчав своїх учнів,
приготовляв їх, просвітлював їх. Помимо того ми бачимо, що учні не розуміють у
чому полягає Христова місія тут між ними, і в чому лежить їхнє завдання. Вони
питаються Господа, чи нарешті відбудуєш ізраїльське царство?
Очевидно - Христос володар, але не політичний.
Він духовний провідник, ідучи за Ним ми опановуємо себе, стаємо провідниками
для тих, які бажають побачити світло.
За 10 днів по Вознесінні будемо празнувати
Зіслання Св. Духа. Коли Дух зійде на апостолів, вони уповні просвітляться і
зрозуміють. Ми також, під впливом Св. Духа можемо розуміти свої завдання, побачити
світло і іншим освітлювати дорогу.
+ Х Р И С Т О С В О С К Р Е С
! В О І С
Т И Н У В О С К Р Е С !
Отим скінчили ми сьогоднішну радіо передачу в українській
мові. Слухайте нас кожної неділі о другій годині на радіо стації WJJL 1440 AM. Які небудь питання,
коментарі або поради скируйте до Церкви Св. Миколая в Боффало.
Наш адрес: 308 Фільмор вулиця, Боффало, Н.Й. 14206, а наш
телєфон є 716-852-7566.
На Радіо передачу зложила:
$50.00 дол. родина Салдитів у пам’ять Св. Пам. Марусі
Коритко, яка упокоїлася в Бозі 21-го Травня цього року в Денвер, Колорадо,
після тяжкої недуги. Щирі співчуття родині. Вічная Пам’ять покійній Марусі
Коритко.
$25.00 дол. родина Ващак у пам’ять Св. Пам. Станислава у
десяту річницу відходу у вічність. Вічная Пам’ять покійному Станиславові.
$25.00 дол. Іван Ґодзюк.
$10.00 дол. Катерина Лехновська у пам’ять брата Івана і
братової Марії. Вічная Пам’ять покійним Іванові і Марії.
Інші пожертви будуть подані на другий раз.
Сердечна подяка. Нехай Господь щедро поблагословить.
А тепер перейдемо до нашої англомовної частини.
You are
listening to the “Good Samaritan” Ukrainian Radio Program, under the patronage
of the
Dear Brothers and Sisters in Christ!
Xrystos Voskres! Today is the Sunday of the Man Born Blind, when we commemorate the
healing of this man’s blindness that leads us to the idea of our own spiritual
blindness and need for healing. The
Gospel reading today tells the story of a blind man healed by Jesus. People once believed that if someone was
blind or lame, it was a result of the punishment they received for their sins,
but Jesus showed otherwise. After
preaching in the
The Pharisees
condemned this man born blind, even after he was healed. They accused him of being sinful at birth -
and so he was. But so were the Pharisees
and so are each of us. Born with
original sin, no man or woman is without sin.
The Pharisees, by rejecting Christ, demonstrated just how blind they
really were. Instead of rejoicing that
people were being healed and lives were being changed for the better, the
Pharisees were only concerned about the observance of laws on the Sabbath. Because of their blindness, they did not
realize that God never intended the Sabbath to prevent any act of mercy. Unable to shake the man’s story about his
healing, they threw him out of the temple, and when Jesus heard this and found
the man, he said, “Do you believe in the
Son of Man?” “Who is he, sir?” the man asked. “Tell me so that I may believe in him.” Jesus said, “You have now seen him; in fact, he is the
one speaking with you.” Then the man said, “Lord, I believe,” and he worshiped him. This episode illustrates
the words of the Prophet Isaiah: ‘Then the
eyes of the blind shall be opened’.
Jesus then said, “For judgment I
have come into this world, so that the blind will see and those who see will
become blind.” Some Pharisees who were with him heard him say this and
asked, “What? Are we blind too?” Jesus
said, “If you were blind, you would not
be guilty of sin; but now that you claim you can see, your guilt remains.” We find the physical blindness of the man,
but also the spiritual blindness of our Lord's disciples, the Pharisees, and
the Jews.
We all walk with some kind of blindness throughout our lives, we all carry the burden of sin, but from the moment we were first conceived, Jesus has been welcoming us into the light of His knowledge and His mercy. Christ indicates to His disciples that this man was born blind, not because of sin but so the work of God could be made manifest in him. We can see this in the lives of many wholesome, yet disadvantaged people. They find their disadvantage to be a challenge, a challenge that may bring out the best in them. We can think for example of certain Downs Syndrome children who are unbelievably kind and loving, far more so than many who are born with no such infirmity. We can also think of some blind people who, having lost one sense, have refined another sense almost to perfection, and show an understanding of the inner self that those with sight do not have. We can all think of examples of incredible courage and love among disadvantaged people, examples where the love of God is made manifest through their lives. In the case of this man born blind, perhaps all his life had been a preparation for his meeting with Christ. Not only was his soul pure enough, refined, but he also accepted Jesus as the Son of God, therefore making the work of God manifest in him.
When I think
about the reference from today’s scripture: ‘He was born blind so that the will of God could be revealed through
him,’ I remember a young boy named Gabe, and the time when his incredible
story was shared with me. I was with my
son at the playground, enjoying some beautiful weather, when we first met Gabe. My son and I were playing catch, when the
ball rolled behind the slide at the playground.
As I went to retrieve it, to my complete surprise - out popped a little
boy from behind the slide with this amazingly wide eyed smile and angelic
looking face, who took such delight in returning the ball to me. I thought he was about the same age as John
Paul, since they were of similar height and build, but I found out later that
Gabe was nearly four years older, and that because of his health issues he
would always be small for his age. I was
rather taken with Gabe, and soon learned that Gabe was short for Gabriel. We included him in our game of catch and both
boys were having a wonderful time. Gabe wore these thick lensed glasses that
often came to rest on the middle of his nose, so his eyes would peek up at you,
over the frames. They made him look that
much more endearing, but I figured that his sight must not be too good, so I
made sure we threw the ball slowly to Gabe so he would have a better chance of
catching it. I also noticed Gabe was
wearing these bright green frog boots, even though the weather called for
sneakers or even sandals, but I could see how happy and special they made him
feel. A few moments later I met his mother, Debbie, and we started talking
about our boys, when she mentioned that Gabe suffers from Downs Syndrome. From his outward appearance, I had wondered
about it myself, but it seemed like a relatively mild case, until she told me
that Gabe had already made it through four major surgeries at the renowned
Pediatric Clinic in Boston, Massachusetts to reconstruct his heart, because his
congestive heart defect was much more serious then what they usually anticipate
for children with Downs Syndrome, but from looking at this precious little boy,
you would have thought that he did not have a care in the world, because he was
so happy and delightful. There was even a profound peace that emanated from his
laughter. I found out that Gabe was
Debbie’s fifth child, and when she was 18 weeks pregnant, they discovered the
serious heart condition and genetic defects that her son would be facing. Her
doctor at Sister’s Hospital in Buffalo actually recommended that Debbie and her
husband abort the fetus, but they refused to let the doctors do anything that
would hurt their baby, because they believed that God had a reason behind their
son, Gabe, and they were not about to question God’s Wisdom. After Gabe was born, he was not expected to
live past his first year. Born with a
two chamber heart and serious bone and muscular impairments, Gabe could only
walk with the assistance of a body brace.
Every night, Gabe’s hips would dislocate due to developmental defects in
his ligaments and tendons, and he faces much pain and discomfort until they
fall back into place. But after many
prayers and multiple surgeries later, Gabe made it to where he is today – the
bright eyed, gentle, and happy boy whose heart is filled with so much love, and
who runs around the playground so joyful and carefree. It made me ponder
today’s Gospel reading even more, when Debbie told me how Gabe brought her own
father back to God. She told me that for
years, her father lost his faith; he stopped believing in God and no longer
went to Church or even prayed. And this devastated her completely, because she
has such a strong sense of God in her own life. But when her father learned
about Gabe’s condition, when he learned about the uphill battle he would be
facing in order to survive, he started praying for his grandson, both day and
night, he even returned to the Church faithfully and became a believing Christian
again. One year ago, Debbie’s father died unexpectedly, but she told me that
she gained much solace from the fact that her father died believing in God
again, because now she could rest assured that he’s in Heaven because of his
renewed faith. Debbie firmly believes
that all of this was made possible because of her son, Gabe, and how the will
of God was so beautifully revealed through him.
I, too, believe that Gabe is a beacon of God’s mercy and love, a way for
God’s work to be manifest in a world that desperately needs it the most -
because his rare innocence can truly open one’s eyes to Christ.
When the blind
man's eyes were opened, he could see the true light in Christ and he "worshiped Him". (John 9:38) The Will of God was made manifest in him,
just as God’s Will continues to manifest itself in children like Gabe, and all
those whom we meet that open our eyes daily to Christ. It has been written, "Clay cannot heal
the blind and yet with the breath of God, it gives sight. Water cannot heal and yet the water of
baptism bears the Holy Spirit. Bread and
wine cannot heal and yet transformed into the Body and Blood of Christ, it
fortifies our souls. Wood and paint
cannot heal and yet icons can penetrate the human soul by radiating God’s grace
through them.” In this way our bodies,
mere flesh, bone and blood, can become living containers of Christ. Our souls activated, we can become beacons of
the Holy Spirit; seeing the whole of God's Creation as it really is. We see that every blade of grass and every
hill, every tree and every ocean, all creatures and all people, are miracles of
God's handiwork, signs of His presence among us, and we see that we live not in
the ordinary, everyday world, but in potential Paradise, the world as it really
is, as God made it first, and we see God the Creator behind all things and in
all people. And then we too, together
with the man born blind, can say: "I
was blind, Lord, and now I see".
Xrystos Voskres – Voistynu
Voskres!
You have been listening to the Good Samaritan,
Ukrainian Radio Program. If you have any questions, commentaries, or
suggestions, please contact us at St. Nicholas Ukrainian Catholic Church,
located at
We received the following donation:
A $50.00 donation from the Saldyt Family
in memory of Marusia Korytko, who fell asleep in the Lord on May 21st
after a long illness. Vichnaya Pam’yat!
A $25.00 donation from the Waszczak
Family on the 10th Anniversary of Stanislav’s passing into Eternal
Rest. Vichnaya Pam’yat!
A $25.00 donation from John Godzuk.
A $10.00 donation from Katherine Lechnowsky in loving memory of her brother, Ivan Tkach, and his wife Maria. May God grant them Eternal rest - Vichnaya Pam’yat!
Thank you for your generosity and may
the good Lord bless you a hundredfold.
Please join us again next Sunday at
(пісня)